АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису
УДК 347.732

КАРТАМИШЕВА ОЛЬГА ЄВГЕНІЇВНА

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Сирота Анатолій Іванович,
Бердянський університет менеджменту і бізнесу, завідуючий кафедрою кримінального та адміністративного права

Ірпінь – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ ……15
1.1. Історичні, соціально-економічні та правові причини виникнення і становлення небанківських фінансових установ на території України……………………………………………………………………………….15
1.2. Правова природа, поняття, види та функції небанківських фінансових установ як об’єктів адміністративно-правового регулювання……………………………..31
1.3. Правові фактори, які обумовлюють необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ……………………..49
Висновки до розділу 1……………………………………………………………….65
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ…………………………………………………………….69
2.1. Загальна характеристика правових форм і методів державно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ…………………..…69
2.2. Аналіз законодавчих актів, які регулюють діяльність небанківських фінансових установ………………………………………………………………….86
2.3. Методи адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ………………………………………………………………….94
Висновки до розділу 2………………………………………….………….............134
РОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ………………………………………138
3.1. Оптимізація організаційної структури органів адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ з урахуванням зарубіжного досвіду…………………………………..……………………………138
3.2 Напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ в Україні………..…………………………...150
Висновки до розділу 3…………………………………..………………………….161
ВИСНОВКИ……………………………………………..…………………………163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………..………………………...171
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….190

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Держфінпослуг – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.
ДКЦПФР – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
КМУ – Кабінет Міністрів України
Мінфін – Міністерство фінансів України.
НБУ – Національний банк України.
НБФУ – небанківські фінансові установи.
ФРС - Федеральна резервна система США.
Bafin (Bundesanstalt fur Finanzdienstleistungsaufsicht Bafin) - Федеральна служба регулювання фінансових ринків в Німеччині.
Basel II – Угода у рамках Базельського комітету з банківського нагляду щодо міжнародної конвергенції вимірювання капіталу та стандартів.
FSA (Financial Services Authority, FSA) – Управління фінансового регулювання і нагляду в Англії.
IAIS – стандарти Міжнародної асоціації органів страхового нагляду.
IOPS – стандарти Міжнародної асоціації органів нагляду за недержавними пенсійними фондами.
NAIC – Національна асоціація страхових комісарів США.
SEC (U.S. Securities and Exchange Commission) – Комісія з цінних паперів і фондових бірж у США.
Solvency II – Директива Європейського Парламенту та Ради № 2009/138/ЕС від 25 листопада 2009 року, щодо заснування та здійснення діяльності зі страхування та перестрахування.
WOCCU – Стандарти Міжнародної асоціації кредитних спілок

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З розбудовою в Україні ринкової економіки, формуванням ринкової інфраструктури, радикальні зміни в фінансовій системі країни супроводжувалися появою нових фінансових інститутів – небанківських фінансових установ (далі - НБФУ), які поступово займали ті сфери фінансового ринку, де виникала потреба в наданні певних фінансових послуг.
НБФУ надають певні фінансові послуги - залучають і розподіляють залучені від численних приватних інвесторів кошти, спрямовують їх у вигляді кредитів, інвестицій у ті галузі економіки, де в них виникає потреба, тобто здійснюють ризикову діяльність. Тому, з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг, для проведення єдиної державної політики у цьому секторі економіки України виникає об’єктивна необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ.
Ефективність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ відстає від рівня реально існуючих ризиків. Саме тому в умовах об’єктивного зростання ризиків у небанківському фінансовому секторі важливим є впровадження стратегії активної ролі системи адміністративно-державного регулювання діяльності НБФУ.
Разом з тим, НБФУ, як економічне і правове явище, в Україні мало вивчене. Питання адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ недостатньо висвітлені в правовій науці. Відсутній комплексний підхід до вивчення адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ, оскільки більшість вчених досліджують ці питання під кутом зору діяльності окремих НБФУ.
Важливість дослідження і вдосконалення форм і методів адміністративно-правового регулювання небанківських фінансових установ обумовлюється також існуванням в країні значної кількості таких НБФУ. Так, за даними Держфінпослуг, до початку світової фінансової кризи 2008-2009 років в Україні діяло 446 страховиків, 834 кредитні спілки, 170 фінансових компаній, 309 ломбардів, 96 недержавних пенсійних фондів та інших фінансових установ, всього 1 913 [1, С. 4-35].
На кінець 2008 року, незважаючи на фінансову кризу у Державному реєстрі фінансових установ було зареєстровано 2016 фінансових установ, що на 103 установи більше, ніж на початок року. Станом на 31.12.09 в Державному реєстрі фінансових установ налічувалося 2008 фінансових установ, що на 8 установ менше, ніж на початку 2009 року. Всього протягом 2009 року до Державного реєстру включено 145, виключено 153 фінансові установи. І хоча у 2009 році на ринках фінансових послуг України продовжувався спад ділової активності, обсяги основних наданих послуг та портфелі договорів протягом року продовжували знижуватись, до кінця 2009 року показник загальних активів фінансових установ набув тенденцій до скорочення темпів спаду та стабілізації [2, С. 4-35].
Прояви світової фінансової кризи виявили низку проблем в діяльності НБФУ, зокрема: дисбаланс між очікуваною дохідністю і спроможністю компенсувати прийняті ризики, низьку ефективність системи захисту прав споживачів фінансових послуг, низький рівень прозорості діяльності фінансових установ, недостатню спроможність інститутів державного регулювання, що негативно позначилося на здатності вживати ефективних заходів з нагляду та регулювання діяльності НБФУ. Недостатня спроможність регулювання й нагляду були визнані світовою спільнотою фундаментальними причинами кризи. З метою створення можливостей для ідентифікації макропруденційних ризиків, поширення фінансового регулювання та нагляду на всі системно важливі фінансові установи, посилення міжнародної співпраці світовою спільнотою пріоритетною була визначена необхідність посилення регулювання та нагляду у фінансовому секторі, зокрема реформування регуляторних систем [2, С. 5].
Запровадження системи належного адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ є актуальним с огляду на те, що їх функціонування є вагомим чинником регулювання й розвитку економіки, сприяє процесу трансформації заощаджень в інвестиції і кредити, задоволенню потреб розвитку ринкової економіки, економічному зростанню.
Усі ці фактори і визначають актуальність та важливість дослідження цієї теми. На сьогодні існує нагальна потреба вивчення і обґрунтування положень, які безпосередньо стосуються форм і методів адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ.
Ступінь наукового дослідження теми. Проблемам державного управління, зокрема державного управління у фінансовій сфері, адміністративно-правового регулювання діяльності окремих суб’єктів фінансової сфери присвячені наукові праці таких вітчизняних вчених-юристів, як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, А.І. Берлач, Ю.П. Битяк, Л.К. Воронова, В.М. Гаращук, Г.Ю.Гулєвська, І.Б. Заверуха, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, Р.А.Калюжний, О.В. Кузьменко, А.А.Нечай, Н.Р. Нижник, П.С. Пацурківський, Н.Ю.Пришва, О.П. Рябченко, А.О.Селіванов, О.Ф. Скакун, О.І. Остапенко, В.П. Тимощук, Х.П. Ярмакі та багатьох інших.
Значний внесок у дослідження правового регулювання діяльності НБФУ внесли такі вчені, як: В.В. Гончаренко, О.П. Орлюк, які на дисертаційному рівні вивчали окремі НБФУ.
Дослідженню питань становлення і розвитку НБФУ як фінансових посередників значної уваги приділяли у своїх наукових працях такі відомі сучасні вітчизняні науковці-економісти, як: В.М. Гаращук, О.В. Дзюблюк, Б.С. Івасів, В.В. Корнєєв, Ю.М. Крупка, Б.Л. Луців, І.О. Лютий, А.М. Мороз, С.В. Науменкова, М.І. Савлук, В.П. Ходаківська, В.М. Шелудько та інші.
Деякі сторони діяльності НБФУ в зарубіжних країнах висвітлюються в наукових працях таких загальновизнаних вчених-економістів, як: С.Л. Брю, Дж. М. Б’юкенена, Дж. М. Кейнса, К.Р. Макконнелла, М. Фрідмена.
Дослідженню російського законодавства, що регулює діяльність небанківських кредитних організацій, присвячена кандидатська дисертація М.В. Раздолькіна. “Правовое регулирование деятельности небанковских кредитных организаций в Российской Федерации”, захищена у 2003 році у Москві.
Сутність небанківських фінансових інститутів, особливості процесу їх становлення та місце в економічній системі України розкривається у кандидатській дисертації О.Л. Дорош “Небанківські фінансові інститути в економічній системі України”, захищеній у 2003 році у Львові.
Але питання адміністративно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ українськими і зарубіжними вченими здебільшого розглядаються при висвітленні окремих НБФУ - лізингових і страхових компаній, установ накопичувального пенсійного забезпечення, кредитних спілок, ломбардів тощо. В сучасній українській юридичній науці відсутнє комплексне системне дослідження адміністративно-правового регулювання НБФУ.
Все це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, її мету, основні завдання, предмет, об’єкт та методологію дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена та уточнена вченою радою Національної академії державної податкової служби України протокол (№ 3 від 18.12.2009р.).
Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний із завданнями, поставленими Указами Президента України: “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 року № 810; “Про Стратегію економічного та соціального розвитку України “Шляхом європейської інтеграції” на 2004-2015 роки” від 28 квітня 2004 року № 493; “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 9 грудня 2010 року № 1085, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 1026-р “Про схвалення Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні”.
Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз сучасного адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ, визначення напрямів його вдосконалення.
Для досягнення визначеної мети у дисертації поставлено такі завдання:
- проаналізувати соціально-економічні та правові причини виникнення небанківських фінансових установ на території України, їх розвиток;
- обґрунтувати правову природу, поняття, види та функції НБФУ як об’єктів адміністративно-правового регулювання;
- виявити та систематизувати правові фактори, які обумовлюють необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ в Україні;
- проаналізувати та класифікувати законодавство, що регулює діяльність НБФУ в Україні;
- проаналізувати форми і методи адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ в сучасних умовах, їх особливості;
- проаналізувати організаційну структуру адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ в розвинутих зарубіжних країнах;
- на підставі проведеного дослідження визначити пріоритетні напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ в Україні, запропонувати засоби їх впровадження.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з приводу адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання діяльності НБФУ в Україні.
Методи дослідження. Загальнонаукову методологією дослідження складають положення діалектичного підходу щодо взаємозв’язку і єдності змісту і форми, загального, особливого й одиничного, теорії та практики, єдності і боротьби протилежностей. Конкретнонауковою методологію дослідження є теорії адміністративного та фінансового права, основні положення яких лягли в основу визначення і дослідження проблемної ситуації у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ.
Застосування історичного підходу дозволило встановити закономірності виникнення і розвитку НБФУ в Україні, а також вплив економічних відносин на ці процеси (підрозділи 1.1, 1.2).
За допомогою догматичного методу здійснено аналіз правових норм, що обумовлюють необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ і аналіз законодавчих актів, які регулюють діяльність НБФУ. Такий аналіз дозволив визначити ознаки, правового статусу НБФУ, що обумовлюють необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ та здійснення нагляду за їх діяльністю, класифікувати законодавчі акти, які регулюють діяльність НБФУ, визначити перспективи розвитку зазначеного законодавства (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, 3.2).
Використання діалектичного підходу пізнання соціальних процесів дозволило врахувати всі взаємозв’язки явищ, що розглядаються, об’єктивно оцінити ефективність діяльності державних органів, які здійснюють адміністративно-правове регулювання діяльності НБФУ (підрозділи 2.3, 3.1).
Під час дослідження позитивного досвіду роботи уповноважених органів, які здійснюють функції адміністративно-правового регулювання НБФУ в Україні та інших країнах, застосовувався порівняльно-правовий аналіз (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2).
За допомогою методу екстраполяції раніше отриманих знань удосконалено поняття “фінансова послуга”, визначено дефініцію “небанківська фінансова установа”, “адміністративно-правове регулювання діяльності НБФУ”, “нагляд за діяльністю НБФУ” та ін. (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3).
У роботі також використані методи структурно-функціонального і статистичного аналізу. Причому усі перераховані та інші методи використовувалися комплексно, у поєднанні з іншими, що дозволило обґрунтувати результати дисертаційного дослідження з наукової точки зору.
Теоретичні та емпіричні джерела дослідження складають: законодавчі й підзаконні нормативно-правові акти України, які регулюють адміністративні правовідносини між органами державного регулювання і НБФУ, законодавство інших держав; дані вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, публікації в періодичних виданнях, довідкової і статистичної літератури; звітні, аналітичні та статистичні матеріали Держфінпослуг, ДКЦПФР і НБУ. Для обґрунтування змісту адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ в роботі використовувалися висновки економічної науки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в Україні вперше на монографічному рівні комплексно досліджено адміністративно-правове регулювання діяльності НБФУ, розроблено ряд висновків і положень, які в сукупності дають можливість розв’язання проблем важливої наукової і практичної теми – вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ для проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг і захисту їх споживачів.
Визначення і всебічний аналіз зазначених вище проблем дозволили обґрунтувати ряд висновків, рекомендацій і пропозицій. Зокрема:
вперше:
- проаналізовані соціально-економічні та правові причини виникнення НБФУ на території України і зроблено висновок, що саме в середині 19 століття вони сформувалися як складова кредитної системи країни;
- сформульовано поняття “небанківська фінансова установа” як юридична особа із спеціальним правовим статусом, внесена до державного реєстру фінансових установ, яка на підставі ліцензії Національного банку України виконує окремі банківські операції, спеціалізується на наданні певних видів фінансових послуг шляхом недепозитної мобілізації коштів фізичних і юридичних осіб, розміщенням їх від свого імені і на власний ризик, створюючи при цьому власні зобов’язання і вимоги з метою задоволення потреб замовників, а також отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;
- доведено, що необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ та здійснення нагляду за їх діяльністю обумовлюється вимогами правових норм, які встановлюють правовий статус НБФУ і в першу чергу їх спеціальну правоздатність;
удосконалено:
- визначення правової категорії “фінансова послуга”, надання яких є об’єднуючим фактором діяльності усіх фінансових установ, в частині того, що в процесі надання фінансової послуги фінансові установи створюют новий товар –власні вимоги і зобов’язання з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості активів;
- класифікацію законодавства, що регулює діяльність НБФУ, за напрямами правового регулювання а) базове законодавство, мета якого – створення належного правового середовища на фінансовому ринку України; б) спеціальне законодавство, яке безпосередньо регулює організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації НБФУ;
набули подальшого розвитку:
- визначення, що адміністративно-правове регулювання діяльності НБФУ є засобом практичної реалізації органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, владно-організаційного, цілеспрямованого впливу на них, який включає в себе: 1) реєстрацію і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог і обмежень щодо окремих видів операцій; 3) нагляд за діяльністю НБФУ; 4) надання рекомендацій; 5) застосування адміністративних або фінансових санкцій;
- визначення, що нагляд за діяльністю НБФУ – це складова державного управління, самостійний специфічний вид діяльності органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг щодо спостереження, аналізу та перевірки стану та діяльності НБФУ встановленим законодавством вимогам, дотримання встановлених критеріїв і нормативів діяльності, правил надання фінансових послуг з метою попередження, виявлення або усунення правопорушень, а головне – не втручаючись в їх оперативну чи адміністративно-господарську діяльність;
запропоновано:
- розробити і прийняти наступні нормативно-правові акти: Концепцію функціонування і розвитку фінансового ринку в Україні, де передбачити напрями розвитку небанківського сектора; законопроект “Про фінансові установи та фінансові послуги”; підзаконні нормативно-правові акти і методичні рекомендації, які б регулювали управління ризиками і здійснення нагляду на основі оцінки ризиків за НБФУ;
- удосконалити Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, для проведення подальших наукових досліджень вдосконалення діяльності НБФУ;
- у правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного законодавства, що регулює діяльність суб’єктів фінансового ринку. Результати дослідження були використані у практичній діяльності ДКЦПФР, зокрема при розробці нової редакції Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (акт впровадження № 02/29 від 29 червня 2011 року);
- у правозастосовній діяльності Держфінпослуг, ДКЦПФР, НБУ при здійсненні адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ, проведення нагляду за їх діяльністю;
- у навчальному процесі – при читанні лекцій та проведенні семінарських занять з курсу адміністративне і фінансове право, та спецкурсу “Основи правового статусу кредитних установ”. Основні положення дослідження використовуються автором у навчальному процесі у Бердянському університеті менеджменту і бізнесу під час викладання адміністративного і фінансового права (акт впровадження № 03-12/34 від 7 грудня 2010 року), використовуються викладачами і студентами Запорізького національного університету (акт впровадження № 01-25/107 від 24 листопада 2010 року), Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка (акт впровадження від 12 жовтня 2010 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо адміністративно-правового регулювання відносин у сфері діяльності НБФУ. Наукові дослідження, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані дисертантом самостійно.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювались на міжкафедральному семінарі кафедри фінансового права та кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.
Основні наукові положення й висновки дисертаційного дослідження викладені дисертантом та отримали позитивну оцінку у доповідях на міжнародних і національних науково-практичних конференціях, а саме: міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” 23-24 листопада 2007 року (м. Ірпінь), міжнародній науковій конференції “Сьомі осінні юридичні читання” 28-29 листопада 2008 року (м. Хмельницький), науково-практичній конференції “Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва” 2008 року (м. Ірпінь), ХII Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Проблеми та перспективи становлення фінансової системи України” 14-17 жовтня 2009 року (м. Севастополь).
Наукові публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано сім наукових статей у наукових фахових виданнях, а також тези виступів на чотирьох міжнародних і національних науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, які складаються з 8 підрозділів, а також висновків та списку використаних джерел (186 найменувань). Основний зміст роботи викладений на 189 сторінках, із яких 170 сторінок – основний текст.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ в Україні.
1. Об’єктивними передумовами виникнення в Україні у середині 19 століття НБФУ є соціальні і економічні зміни, пов’язані з індустріальним розвитком суспільства, який характеризувався розвитком крупного машинного виробництва, поглибленням розподілу труда, подальшим збагаченням власників засобів виробництва, землевласників і збіднінням широких верств населення, загостренням їх економічних проблем. Потреби простих людей в додаткових фінансових ресурсах для забезпечення свого існування, в отриманні фінансових послуг для поліпшення умов життя були першопричиною виникнення НБФУ. Вони виникали для роботи в тих сферах фінансового ринку, де недостатньо працювали банки, в результаті чого створювався вакуум окремих послуг. НБФУ спеціалізувалися на наданні певних фінансових послуг і поступово займали своє місце на фінансовому ринку. І хоча ці фінансові інститути більше слугували інтересам багатших класів, вони згладжували протилежність між багатими і бідними, позитивно впливали на особисте господарство.
Окремі НБФУ знаходилися під керівництвом Державного банку під наглядом Міністерства фінансів (ощадні каси) і створювалися відповідно до нормативно-правових актів (страхові компанії для страхування від вогню), але більшість НБФУ, такі як: позичково-ощадні каси, товариства взаємного кредиту, кредитні кооперативи створювалися за приватною ініціативою і являли собою – невеличкі товариства суспільного кредиту, які виникали із практичної необхідності - отримати дешеву позичку. Це є яскравим свідченням того, що з середини 19 століття примусова кооперація, якими були фабрики, мануфактури капіталістичного засобу виробництва, доповнювалася іншими, незалежними від держави, принципово новими формами кооперації, заснованими на гуманних принципах добровільності вступу, взаємодопомоги, самозабезпечення та економічного самозахисту, справедливості, рівності прав та обов’язків учасників. Суспільні організації, створені на таких засадах, покликані забезпечувати свободу людини в економічному вимірі і є яскравим проявом формування в Україні і країнах Європи інститутів громадянського суспільства.
2. Об’єднуючим фактором діяльності усіх фінансових установ є надання ними фінансових послуг, які, на нашу думку, корисні і, як правило, платні, засновані на правовому договорі дії або діяльності НБФУ для задоволення потреб фізичних і юридичних осіб, у процесі надання яких НБФУ створюють новий товар – власні вимоги й зобов’язання з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. В сучасних умовах НБФУ – це юридичні особи із спеціальним правовим статусом, які виконують посередницькі функції на фінансовому ринку, внесені до відповідного державного реєстру фінансових установ і спеціалізуються на наданні певних видів фінансових послуг шляхом мобілізації коштів фізичних і юридичних осіб, розміщенням їх від свого імені і на власний ризик, створюючи при цьому новий товар - власні зобов’язання і вимоги з метою задоволення вимог замовників, отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
3. За ознакою роботи з коштами, усі фінансові установи можна поділити на юридичних осіб із спеціальним правовим статусом, що акумулюють кошти (банки, страхові організації, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди тощо) і юридичних осіб із спеціальним правовим статусом, що не акумулюють кошти (гарантійні установи, установи, що здійснюють перекази коштів, послуги аудиторських фірм з оцінювання майна тощо). В залежності від напряму використання залучених коштів, їх можна поділити на: кредитні (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії), в діяльності яких переважає кредитна функція, та інвестиційні (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди), які здійснюють, головним чином, інвестування. За метою діяльності, НБФУ можна поділити на комерційні й некомерційні. Безумовно, основна більшість НБФУ є комерційними установами, але є й некомерційні, до яких відносять кредитні кооперативи, які займаються кредитуванням без мети отримання прибутків.
4. Основною функцією НБФУ є перерозподіл фінансових ресурсів, у процесі здійснення якої, НБФУ виконують такі підфункції, як: консолідація (акумуляція) заощаджень індивідуальних інвесторів у загальний фонд коштів, вкладення залучених фінансових ресурсів у різні проекти, узгодження пропозиції та попиту на фінансові ресурси на фінансовому ринку, забезпечення високої ліквідності фінансових вкладень, перерозподіл і зниження фінансових ризиків, сприяння економічному зростанню тощо.
5. Ознаки, що характеризують правовий статус НБФУ, є факторами, що обумовлюють необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ та здійснення нагляду за їх діяльністю. Необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ та здійснення за ними нагляду обумовлено головною ознакою небанківських фінансових установ – їх спеціальною правоздатністю. Правоздатність усіх НБФУ є спеціальною в силу закону. Вихід за межі спеціальної правоздатності, встановленої законом, тягне визнання укладених ними угод, недійсними. Необхідність адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ та здійснення нагляду за ними обумовлена також тим, що операції НБФУ з грошовими коштами, іншими фінансовими активами здатні піддаватися фінансовим ризикам – імовірності втрат певних грошових сум, або їх недоотримання, що пов’язано з небезпекою їхнього несвоєчасного повернення, повного або часткового неповернення. Названі порушення при їхній систематичній повторюваності можуть викликати нездатність НБФУ виконати свої зобов’язання перед вкладниками, їх банкрутство, що може призвести до підриву авторитету кредитної системи в цілому.
Правовими підставами, що обумовлюють необхідність здійснення нагляду за діяльністю НБФУ, є закріплені у нормативно-правових актах положення, які встановлюють для НБФУ правила поведінки на ринку фінансових послуг, дотримання яких забезпечує надійність діяльності як кожної конкретної фінансової установи, так і всієї кредитної системи. Нагляд за діяльністю НБФУ обумовлений також їх соціальною значимістю. Небанківська система, як елемент кредитної системи, призначена служити потребам усього суспільства й держави. Вона мобілізовує і направляє грошовий капітал шляхом кредитування, інвестування в ті сфери суспільного виробництва, де він з пасивного стає активним, вона відкриває доступ до кредитів, інвестицій приватним особам, підприємцям, державі, що, безперечно, є умовою економічного розвитку держави і добробуту окремої особистості.
6. В сучасних умовах держава не управляє, а регулює діяльність НБФУ, оскільки державне управління і державне регулювання як функції управлінської діяльності держави є однакові за змістом, мають спільну основу, можливість і здатність організовувати, зберігають в сучасних умовах свою владну природу, оскільки їх ви¬токами є державна воля. Але при управлінні органи виконавчої влади здійснюють безпосереднє управління суб’єктом. При регулюванні менше за обсягом втручання в діяльність суб’єктів, ніж управління, держава унормовує поведінку, встановлює певні обмеження діяльності суб’єкта, в межах яких може проявлятися їхня воля. Державне регулювання діяльності НБФУ – це правотворча діяльність законодавця щодо встановлення основ організації і діяльності НБФУ на ринках фінансових послуг, регулююча і наглядова діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади - Держфінпослуг, який від імені держави, за допомогою специфічних форм і методів забезпечує стабільність діяльності НБФУ, захист прав кредиторів і боржників цих установ.
Адміністративно-правове регулювання діяльності НБФУ є засобом практичного здійснення Держфінпослуг владно-організаційного, цілеспрямованого впливу на них, який включає в себе: 1) реєстрацію і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог і обмежень щодо окремих видів операцій; 3) нагляд за діяльністю НБФУ; 4) надання рекомендацій; 5) застосування адміністративних або фінансових санкцій.
7. В статті 20 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року встановлено не тільки форми державного регулювання діяльності фінансових установ, (до яких відноситься видання нормативно-правових актів), а й методи державного регулювання, а саме: ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; нагляд за діяльністю фінансових установ; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу. Вважаємо, що така зміна назви статті 20 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” на: “Форми і методи державного регулювання діяльності фінансових установ на ринках фінансових послуг” більш точно відповідала б її змісту, оскільки до складу елементів фінансового ринку відносяться не тільки НБФУ, а й його організації, статус, правила обігу цінних паперів тощо.
8. Законодавство, що регулює діяльність НБФУ, за напрямами і змістом правового регулювання можна поділити на дві групи: а) базове законодавство, що визначає правові основи функціонування фінансового ринку; б) спеціальне законодавство, яке безпосередньо регулює організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації НБФУ. Базове законодавство, в значній мірі, визначає характер і особливості спеціального законодавства, яке безпосередньо регулює діяльність НБФУ, правила надання ними фінансових послуг.
Особливістю законодавства, що регулює діяльність НБФУ, є те, що воно містить норми як приватного, так і публічного права. Застосування норм публічного права обумовлено необхідністю державного забезпечення стабільності функціонування фінансово-кредитної системи України. Норми приватного права регулюють договірні відносини між НБФУ та їх клієнтами на основі їх юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності.
Однією з перспективних тенденцій розвитку законодавства, що регулює діяльність НБФУ, є його консолідація – прийняття єдиних нормативно-правових актів, які б охоплювали своїм регулюванням широкий спектр відносин на фінансовому ринку. В Україні кроком вперед в цьому напрямку було б прийняття нормативно-правового акта, який би визначав загальні, єдині правила нагляду і контролю за фінансовими установами, зосередив би в одній державній установі контрольні функції, які в Україні, в сучасних умовах виконують різні контролюючі органи. Вважаємо за необхідне розробку і прийняття Концепції функціонування і розвитку фінансового ринку в Україні, де можливо передбачити напрями розвитку небанківського сектора. На нашу думку, такий правовий акт створив би сприятливі умови для розвитку як фінансового ринку, так і окремих його секторів.
9. Нагляд за діяльністю НБФУ – це складова державного управління, самостійний специфічний вид діяльності центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом із спостереження, аналізу та перевірки відповідності стану та діяльності НБФУ встановленим законодавством вимогам, дотримання нею встановлених критеріїв і нормативів діяльності, додержання правил надання фінансових послуг з метою попередження, виявлення або усунення правопорушень, головним чином, без безпосереднього втручання в їх оперативну чи адміністративно-господарську діяльність. Нагляд є складовою частиною контролю, оскільки категорія “контроль” за своїм змістом значно ширша за категорію “нагляд”. При проведенні контролю між суб’єктом і об’єктом існують відносини підпорядкування, контролюючий орган має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного об’єкта, застосовувати юридичні санкції за порушення законодавства. В цьому основна відмінність контролю від нагляду.
Нагляд – це різновид державного контролю за суб’єктами підприємницької діяльності і відрізняється від безпосереднього контролю меншим обсягом управлінського навантаження в цих відносинах. При здійсненні нагляду контролюючий суб’єкт перевіряє додержання об’єктом, який організаційно не підпорядкований органу нагляду, дотримання законності, спеціальних норм і правил, але безпосередньо не втручається в оперативну, адміністративно-господарську чи іншу діяльність об’єкта, не застосовує юридичних санкцій.
Основною метою нагляду за діяльністю НБФУ є забезпечення стабільності і безпечності їх функціонування, захист інтересів споживачів ринків фінансових послуг, створення сприятливих умов для розвитку і ефективного функціонування ринків фінансових послуг. Захищаючи інтереси вкладників і інших кредиторів, нагляд за діяльністю НБФУ одночасно сприяє вирішенню конституційного завдання Національного банку України – забезпеченню стабільності національної валюти – гривні, сприяє нормальному функціонуванню грошової системи країни.
Мета нагляду за діяльністю НБФУ, як функції, досягається через систему таких підфункцій, як: регулятивна, спостережна, та контрольна. Спеціальними підфункціями нагляду за діяльністю НБФУ є: пруденціальна, оціночна, аналітична, попереджувальна, обмежувальна, консультативна.
10. Для вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності НБФУ необхідно:
По-перше, розробити стратегію роз¬витку та функціонування НБФУ, яка б базувалася на основі стратегії економічного розвитку країни. Основними завданнями розвитку НБФУ передбачити:
- посилення захисту інтересів кредиторів і інвесторів НБФУ, посилення їх довіри до діяльності НБФУ;
- підвищення ефективності залучення грошових коштів населення, юридичних осіб та їх трансформації у кредити та інвестиції;
- розвиток конкуренції НБФУ та підвищення транспарентності їх діяльності;
- удосконалення адміністративно-правового регулювання і нагляду, попередження фактів використання НБФУ в протиправних діях (легалізація доходів, здобутих злочинним шляхом тощо);
- ефективне представлення НБФУ на міжнародних фінансових ринках.
Стратегія розвитку та функціонування НБФУ повинна створювати правові умови функціонування НБФУ у відповідності до міжнародних норм, визначених у базових документах Базельського комітету по банківському нагляду.
По-друге, прийняти закон “Про фінансові установи та фінансові послуги”, який би визначив економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації НБФУ, правове забезпечення їх стабільного розвитку і діяльності, сприяв би створенню належного конкурентного середовища на ринку фінансових послуг, забезпечував би захист інтересів кредиторів і інвесторів НБФУ;
По-третє, на законодавчому рівні необхідно врегулювати наступні питання:
- вирішення проблеми створення інституту інтегрованого фінансового нагляду і регулювання, концентрація названих функцій в окремо виділеному державному закладі з метою уникнення дублювання функцій різних регуляторів, повноважень при прийнятті рішень, зменшення ризику втрати ефективності нагляду за фінансовою стабільністю;
- розробка і прийняття законодавства, яке б регулювало систему управління ризиками в НБФУ, особливо нагляд на основі ризиків, а саме: закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення нагляду на основі оцінки ризиків небанківських фінансових установ”; підзаконні нормативно-правові акти і методичні рекомендації, які б регулювали управління ризиками і здійснення нагляду на основі оцінки ризиків за діяльністю НБФУ.
А також прийняти закони, які б регулювали окремі аспекти фінансової діяльності НБФУ, а саме: “Про похідні цінні папери”, “Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні”, “Про фонд гарантування інвестицій”, “Про довірче управління фінансовими активами” та ряд інших нормативних актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2007 рік // Финансовые услуги. – № 3. – 2008. – С. 4 – 35.
2. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг за 2009 рік [Електронний ресурс] / Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/uoazk/PK_358_dod.pdf
3. Круглашов А. Розвиток державно-політичної думки України в 19 столітті / А. Круглашов // Право України. – 1993. – № 2. – С. 41 – 47.
4. Бабенко С.Г. Історія кооперативного руху: [підручник для кооперативних вузів] / С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, Я.А. Гончарук. – Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1995. – 411 с.
5. Тарасова И.А. Становление системи государственного призрения в Российском государстве в первой четверти 18 века / И.А. Тарасова // Вестник Московского университета МВД России. – 2007. – № 1. – С. 156 – 157.
6. Тицкий С.И. Всемирная история денег, кредита и банков / С.И. Тицкий. – Киев, 1997. – 838 с.
7. Толстой Д. История финансовых учреждений России со времени основания государства до кончины Императрицы / Д. Толстой. – Санк-Петербург, 1848. – 258 с.
8. Залетов А.Н. Страхование в Украине / А.Н. Залетов. – К.: BeeZone, 2002. – 452 с.
9. Рыбников С.А. Страховое дело / С.А. Рыбников. – М, 1929. – 57 с.
10. Страхование: [учебник] / под ред. Т.А. Федоровой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экономист, 2004. – 875 с.
11. Коньшин Ф.В. Государственное страхование в СССР / Ф.В. Конышин. – Москва, 1961. – 336 с.
12. Яковлев А.В. Очерк народного кредита в западной Европе и в России / А.В. Яковлев. – С.-Петербург, 1869. – 326 с.
13. Казьмирчук М.Г. Соціальна діяльність ломбардів під російської України (1886 – 1917 рр.): автореф. на здоб. наук. ступеня канд. істор. наук : 12.00.01 / М.Г. Казьмирчук. – Київ, 2007. – 20 с.
14. Історія та сьогодення ломбардів [Електронний ресурс] / Українське агентство фінансового розвитку. – Режим доступу: http://ufin.com.ua/analit_mat/strah_rynok/027.htm
15. Олесневич Л.О. Кооперативні міфи і капіталістична дійсність. Західноукраїнська буржуазна кооперація (1883-1939) / Л.О. Олесневич. – Київ, вид-во “Наукова думка”, 1974. – 167 с.
16. Ковальчак Г.І. Економічний розвиток Західноукраїнських земель / Г.І. Ковальчак. – Київ, Наукова думка, 1988. – 250 с.
17. Каценеленбаум З.С. Учение о деньгах и кредите. Часть 2. Кредит и кредитные учреждения / З.С. Каценеленбаум. – М., 1927. – 567 с.
18. Иловайский С.И. Конспект лекций по финансовому праву / С.И. Иловайский. – Одесса, 1889. – 336 с.
19. Пажитнов К. Новейшее развитие кредитной кооперации за границей (Германия, Франция, Италия, Сединенные Штаты и Индия) / К. Пажитнов. – Киев, 1929. – 128 с.
20. Гиндин И.Ф. Государственный банк и экономическая политика царского правительства (1861 – 1892 годы) / И.Ф. Гиндин. – М.: Госфиниздат, 1960. – 415 с.
21. Гончаренко В.В. Кредитна кооперація. Форми економічної самодопомоги сільського і міського населення у світі та в Україні (теорія, методологія, практика) / В.В. Гончаренко. – К.: Глобус, 1998. – 330 с.
22. Картамишева О.Є. Соціально-економічні передумови і причини виникнення небанківських фінансових установ в Україні / О.Є. Картамишева // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). – 2009. – № 3 (46). – С. 191 – 195.
23. Голубев А.К. Русские банки. Справочные и статистические сведения о всех действующих в России государственных, частных и общественных кредитных учреждениях / А.К. Голубев. – С.-Петербург, 1899. – 252 с.
24. Гиндин И.Ф. Русские коммерческие банки. Из истории финансового капитала в России / И. Ф. Гигдин. – М.: Госфиниздат, 1948. – 453 с.
25. Исторический обзор правительственных, общественных и частных кредитных учреждений в России / упорядочил Я.И. Печерин. – С.-Петербург, 1904. – 142 с.
26. Положение о государственных трудовых сберегательных кассах Союза ССР : Постановление ЦИК и СНК СССР от 27.11. 1925 г. // Сборник законодательства СССР, 1925. – № 81. – Ст. 612.
27. Положение о государственных трудовых сберегательных кассах Союза ССР : Постановление ЦИК и СНК СССР от 20.02.1929 г. / Сборник законодательства СССР, 1929. – № 17. – Ст. 140.
28. Об утверждении примерного устава комунальних ломбардов Электронний ресурс / Постановление Экономического совещания РСФСР от 16. 09. 1926 г. – Режим доступа: http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr6725.htm.
29. Закон СССР: О кооперации в СССР: от 26. 05. 1988 г. № 8998 – XI / Верховный Совет СССР // Ведомости Верховного совета СССР. – 1988. – № 22. – С. 355
30. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: [підручник] / В.М. Шелудько. – [2-ге вид.]. – К.: Знання, 2008. – 535 c.
31. Финансы: Оксфордский толковый словарь: Англо-русский. – М.: Издательство “Весь Мир”, 1997. – 496 c.
32. Финансово-инвестиционный словарь: словарь-справочник / 4-е перераб. и доп. анг. изд. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 586 с.
33. Энциклопедия финансового менеджмента / А.М. Емельянов, В.В. Воронов, В.И. Кушлин, Ю.Ф. Бригхэм. – [5-е изд.]. – М.: РАГС; ОАО “Изд-во “Экономика”, 1998. – 823 c.
34. Гроші та кредит: [підручник] / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.
35. Корнєєв В.В. Фінансові посередники: Інституційна роль та інструментарій / В.В. Корнєв // Фінанси України. – 2000. – № 2. – С. 45.
36. Алексеева Д.Г. Банковское право: [учеб. пособие] / Д.Г. Алексеева, С.В. Пыхтын, У.Г. Хоменко. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Юрист, 2007. – 591 c.
37. Закон України : Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : від 12 липня 2001 р. № 2664 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
38. Бакиров А.Ф. Формирование и развитие рынка страховых услуг / А.Ф. Бакиров, Л.М. Кликич. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 304 с.
39. Армстронг Г. Маркетинг. Загальний курс / Г. Армстронг, Ф. Котлер. – [5-те видання]. – М.: Видавничий дім “Вільямс”, 2001. – 608 с.
40. Ґенеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): Терміни, поняття, персоналії / B.C. Іфтемічук, В.А. Григорьєв, M.I. Маниліч, Г.Д. Шутак // За наук. ред. Г.І. Башнянина і B.C. Іфтемічука. – К.: “Магнолія плюс”, 2004. – 688 с.
41. Картамишева О.Є. Фінансова послуга як правова категорія / О.Є. Картамишева // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції “Сьомі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 року): Ч. 2. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008. – С. 55 – 56.
42. Воронова Л.К. Фінансове право України: [підручник] / Л.К. Воронова. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
43. Химичева Н.И. Финансовое право / Н.И. Химичева, Е.В. Покачалова. – М.: Норма, 2007. – 464 с.
44. Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства. Выпуск 1. – Черновцы: “Рута”, 2003. – 360 с.
45. Бодюк А.В. Фінанси як поняття економічне, юридичне, власності / А.В. Бодюк // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: Тези доп. Міжнародної науково-практичної конференції, 23 – 24 листопада 2007 року / Науково-дослідний інститут фінансового права. – К.: ПП “Укртехнопрінт”, 2007. – С. 410.
46. Картамишева О.Є. До визначення категорії “фінансова послуга” як правової, її співвідношення з інвестиційною діяльністю / О.Є. Картамишева // Фінансове право. – 2008. – №4. – С. 9 – 13.
47. Закон України : Про оподаткування прибутку підприємств : від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
48. Закон України : Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137.
49. Закон України : Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати : від 19 червня 2003 р. № 979-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.
50. Закон України : Про іпотечні облігації : від 22 грудня 2005 р. № 3273-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 16. – Ст. 134.
51. Картамышева О.Е. Проблемы становления банковской системы Украины / О.Є. Картамишева // Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі: Збірник наукових статей: В 2-х т. – Т. № 2. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2007. – С. 156 – 161.
52. Постанова Правління НБУ : Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківським установам : від 16 серпня 2001 р. № 344 із наступними змінами // Офіційний вісник України. – 2001 р. – № 36. – Ст. 1668.
53. Федеральный закон России : О банках и банковской деятельности : от 2 декабря 1990 г. № 395 // Собрание законодательства РФ. – 1996 г. – № 6. – Ст. 492.
54. О порядке принятия Банком России решения о государственной регистрации кредитных организаций и выдаче лицензий на осуществление банковских операций : Інструкция Центрального Банка России от 14 января 2004 года № 109. Электронный ресурс / Законы России. – Режим доступа: http://lawrussia.ru/bigtexts/law_1575/index.htm
55. Алехин А.П. Административное право России : [учебник] / А.П. Алехин, А.А. Кармолицкий. – М.: ИКД “Зерцало-М”, 2005. – 712 с.
56. Картамишева О.Є. До питання визначення категорії “небанківська фінансова установа” / О.Є. Картамишева // Тези доп. на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” 23-24 листопада 2007 року : Науково-дослідний інститут фінансового права. – К.: ПП “Укртехнопрінт”, 2007. – С. 355 – 357.
57. Версаль Н.І. Теорія кредиту: [навч. посіб.] / Версаль Н.І., Дорошенко Т.В – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2007. – 483 c.
58. Перелік платіжних систем, правила яких узгоджені з Національним банком України Електронний ресурс / Національний банк України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Pl_syst/pps.htm.
59. Раздолькин М.В. Правовое регулирование деятельности небанковских кредитных организаций в Российской Федерации : дис. канд. юрид. наук / М.В. Раздолькин. – М.: Российская Государственная библиотека, 2004. – 218 с.
60. Закон України : Про страхування : від 7 березня 1996 р. № 85 з наступними змінами / Верховна рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
61. Картамишева О.Є. Функції небанківських фінансових установ / О.Є. Картамишева // Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва: матеріали наук.-практ. конференції. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2008 . – С. 479 – 480.
62. Консультації щодо вдосконалення управління ризиками у сфері фінансових послуг України. Групи аналізу політики. Група № 2. – Київ, 2009. – 21 с. Електронний ресурс / Законодавство України. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/
63. Цивільний кодекс України : Коментар : станом на 15 січня 2004 р. / Верховна Рада України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 856 с.
64. Господарський кодекс України : від 16 січня 2003 р. № 436 в редакції від 13.10.2010 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України, 2003. – № 18 – 22. – Ст. 144.
65. Декрет Кабінету Міністрів України : Про довірчі товариства : від 17 березня 1993 р. № 23 / Верховна рада України // Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 19. – Ст. 207.
66. Закон України : Про фінансовий лізинг : від 16 грудня 1997 р. № 723 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України, 1998. – № 16. – Ст. 68.
67. Закон України : Про кредитні спілки : від 20 грудня 2001 р. № 2908 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради, 2002. – № 15. – Ст. 101.
68. Закон України : Про недержавне пенсійне забезпечення : від 9 липня 2003 р. № 1057 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України, 2003. – № 47 - 48. – Ст. 372.
69. Постанова Кабінету Міністрів України : Про затвердження Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України : від 3 лютого 2010 р. № 157 / Верховна Рада України // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 12. – Ст. 580.
70. Розпорядження Держфінпослуг : Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ : від 28 серпня 2003 р. / Верховна Рада України // Офіційний вісник України. – 2003 р. – № 38. – Ст. 2048.
71. Закон України : Про банки та банківську діяльність : від 7 грудня 2000 р. № 2121 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5 – 6. – Ст. 30.
72. Закон України : Про ліцензування певних видів господарської діяльності : від 1 червня 2000 р. № 1775 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. –2000. – № 36. – Ст. 299.
73. Картамишева О.Є. Правові фактори, що зумовлюють необхідність державного регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ / О.Є. Картамишева // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 1. – С. 53 – 56.
74. Лаврушин О.И. Банковское дело: [учебник] / О.И. Лаврушин, И.Д. Мамонова, Н.И. Валенцева. – [7-е изд., перераб. и доп.]. – М.: КНОРУС, 2008. – 768 с.
75. Морозов О. Криза чи повернення до витоків? / О. Морозов // Дзеркало тижня, 2008. – № 45 (724). – С. 25.
76. Розпорядження Держфінпослуг : Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності : від 28 серпня 2003 р. № 40 / Верховна Рада України // Офіційний вісник України. – 2003 р. – № 38. – Ст. 2047.
77. Розпорядження Держфінпослуг : Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг : від 2 грудня 2003 р. № 146 / Верховна Рада України // Офіційний вісник України. – 2003 р. № 52. – Ст. 2840.
78. Чухно А.А. Перерастание товарно-денежного хозяйства в товарно-кредитное / А.А. Чухно // Экономика Украины. – 1998. – № 2. – С. 4 – 13.
79. Чухно А.А. Капітал, кредит, процент. Їх сутність і роль в економіці / А.А. Чухно // Фінанси України. – 1997. – № 9 – С. 5 – 18.
80. Ковальчук Т.Т. Економічна безпека і політика: із досвіду професійного аналітика / Т.Т. Ковальчук. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. – 638 с.
81. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н.С. Малеин. – М.: Изд-во “Юридическая литература”, 1985. – 192 с.
82. Булыко А.Н. Большой словарь иностранных слов. 35 тысяч слов / А.Н. Булыко. – М.: «Мартин», 2006. – 704 с.
83. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : [учебник] / О.Ф. Скакун. – Харьков: Эспада, 2007. – 840 с.
84. Картамишева О.Є. Правові форми та методи державного регулювання діяльності небанківських фінансових установ / О.Є. Картамишева // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 7. – С. 46 – 49.
85. Остапенко О.І. Адміністративне право: [навч. пос.] / О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова Єдність”, 2008. – 536 с.
86. Авер`янов В.Б. Державне управління: теорія і практика / В.Б. Авер’янов В.Б. – К., Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
87. Коломоєць Т.О. Адміністративне право: [навч. пос.] / Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвська. – К.: Вид-во “Істина”, 2007. – 216 с.
88. Авер’янов В.Б. Нова доктрина українського адміністративного права: стан і проблеми / В.Б. Авер`янов // Правничий вісник ун-т економіки та права “КРОК”. – К., 2007. – № 2. – С. 48 – 56.
89. Рыжов В.С. К судьбе государственного управления / В.С. Рыжов // Государство и право. – 1999. – № 2. – С.14 – 22.
90. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування / В.Б. Авер`янов // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8-14.
91. Горшенев В.М. Правовые формы деятельности в общенародном государстве : [учебное пособие] / В.М. Горшенев. – Харьков, “Юридический институт. – 1985. – 85 с.
92. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. – М., 1972. – 258 с.
93. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник] / В.Б. Авер’янов. – [том 1]. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2007. – 592 с.
94. Олєйников С. Методологічні основи дослідження правових форм діяльності держави / С. Олєйников // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 3(18). – С. 25 – 33.
95. Колпаков В. К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков. – К, 1999. – 736 с.
96. Попов Л.Л. Административное право : [учебник] / Л.Л. Попова. – М.: Юрист, 2002. – 697 c.
97. Алехин А.П. Административное право России: Учебник. / А.П. Алехин, А.А. Кармолицкий. – М.: ИКД “Зерцало-М”, 2005. – 712 с.
98. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади / О.Ф. Андрійко. – Київ, вид-во “Наукова думка”, 2004. – 298 с.
99. Коліушко І. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права / І. Коліушко, В. Тимощук // Право України. – 2001. – № 5. – С. 30 – 34.
100. Тимощук В.П. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
101. Опарін В. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти): [монографія] / В. Опарін. – К.: КНЕУ, 2005. – 240 с.
102. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: підручник / В.М. шелудько. – [2-ге вид., стер]. – К.: Знання, 2008. – 535 c.
103. Закон України : Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : від 30 жовтня 1996 року № 448 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
104. Брегеда О.А. Ринок банківських послуг в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку : автореф. дис. канд. екон. наук / О.А. Брегеда. – К., 2002. – 16 с.
105. Закон України : Про Національний банк України : від 20 травня 1999 року № 679 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.
106. Конституція України від 28 червня 1996 року / Верховна Рада України // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 72/1. – Ст. 2598.
107. Указ Президента України : Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : від 09 грудня 2010 р. № 1085 / Верховна Рада України // Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 94. – Ст. 3334.
108. Звіт про роботу Держфінпослуг за 2008 рік / Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 25 червня 2009 № 508 Електронний ресурс / Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/richnyi_zvit_2008_1.pdf
109. Закон України : Податковий кодекс України : від 2 грудня 2010 року № 2755 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-17. – Ст. 112.
110. Селіванов В. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі права України / В. Селіванов // Право України, 1996. – № 12. – С. 30 – 48.
111. Мітюков І.О. Фінансові послуги України: [енциклопедичний довідник] / І.О. Мітюков, В.Т. Александров, О.І. Ворона, С.М. Недбаєва. – [У 6 т.]. – Т. № 1. – Київ: Укрбланковидав, 2001. – 689 с.
112. Семилютина Н.Г. Российский рынок финансовых услуг (формирование правовой модели) / Н.Г. Семилютина. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 336 с.
113. Оленчик А. Небанковский финансовый сектор в Украине: состояние и приоритеты дальнейшего развития / А. Оленчик // Финансовые услуги. – 2001. – № 11 – 12. – С. 8 – 17.
114. Орлюк О.П. Банківське право : [навч. посібник] / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 376 с.
115. Закон України : Про господарські товариства : від 19 вересня 1991 р. № 1576 з наступними змінами / Верховна Рада Украни // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
116. Закон України : Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : від 16 липня 1999 р. № 996 з наступними змінами / Верховна Рада Украни // Відомості Верховної Ради України. – 1999. –№ 40. – Ст. 365.
117. Картамишева О.Є. Правове регулювання небанківських фінансових установ та перспективи його розвитку / О.Є. Картамишева // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). – 2009. – № 1 (44). – С. 250 – 255.
118. Шаповал В. Конституція України як форма адміністративного права / В. Шаповал // Право України. – 2000. – № 1. – С 13 – 15.
119. Закон України : Про акціонерні товариства : від 17 вересня 2008 р. № 514 / Верховна Рада Украни // Відомості Верховної Ради України. –2008. –№ 50-51. – Ст. 384.
120. Закон України : Про інвестиційну діяльність : від 18 вересня 1991 р. № 1560 з наступними змінами / Верховна Рада Украни // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
121. Закон України : Про захист економічної конкуренції : від 11 січня 2001 р. № 2210 з наступними змінами / Верховна Рада Украни // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64 .
122. Закон України : Про Антимонопольний комітет України : від 26 листопада 1993 р. № 3659 з наступними змінами / Верховна Рада Украни // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
123. Закон України : Про захист від недобросовісної конкуренції : від 7 червня 1996 р. № 236 / Верховна Рада Украни // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
124. Суслов В. Рынок финуслуг необходимо регулировать в соответствии с международными стандартами / В. Суслов // Банкир. – 2006. – № 2 (16). – С. 6 - 7.
125. Закон України : Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців : від 15 травня 2003 р. № 755 / Верховна Рада Украни // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31 – 32. – Ст. 263.
126. Розпорядження Держфінпослуг : Про затвердження Положення про порядок унесення інфор